25 листопада 2016 року відбулося урочисте відкриття квартири-музею родини Івана Франка у Києві та презентовано виставку картин Тараса Франка.
Головна мета музею – уславлення сміливості, патріотизму, волелюбності Івана Франка та його родини. Життя Франків – це приклад самовідданого служіння своєму народу у вирі щоденної боротьби за правду і справедливість.
Цей музейний заклад створено в будинку, куди в 1949 році радянська влада насильно переселила родину Тараса Франка зі Львова.
У цій квартирі мешкала вся родина Тараса Івановича. До 2015 року нею опікувалась і в ній жила дочка Тараса і сестра Роланда — Дарія-Любомира.
Музей складається із двох залів, де містяться архівні документи, фотографії з сімейного архіву. Тут розміщена меморіальна кімната, де частково відображено побут родини Тараса Франка, предмети інтер’єру, документи та праці Тараса, Зіновії, Дарії та Роланда Франків. Також представлено експозицію, присвячену дітям Івана Франка: Андрію, Петру, Тарасу та Анні, життя яких пов’язане з Києвом.
Відзначимо, що музей створено за ініціативи онука Івана Франка – Роланда, а організатором заходу виступив Міжнародний фонд Івана Франка.
Неординарні Франки
Діти Франка — визначні особистості. Тарас — кандидат філологічних наук, перекладач. Ентузіаст розвитку спорту в Галичині, педагог, журналіст, винахідник, художник. Петро — педагог, письменник, науковець-хімік, засновник спортивного товариства “Україна”, співзасновник “Пласту”. Анна — активна громадська діячка, активіста Червоного Хреста.
Франки були не тільки хорошими гуманітаристами, вони були ще й спортсменами. Мало хто знає, що діти Франка були засновниками спортивних товариств. Вони перші, хто видав в Україні книжки про “шведську руханку” — фізкультуру, — розповів Ігор Курус.
Онуки Івана Франка, діти Тараса, продовжили славні традиції свого роду. Зиновія-Ростислава — кандидат філологічних наук, громадська діячка, відкрито виступала на підтримку заарештованих шістдесятників, за що була репресована радянською владою. Дарія-Любомира — також кандидат філологічних наук, “хранителька” спадку родини Франків. Роланд -Олександр — кандидат технічних наук, має 50 наукових праць та винаходів.
Завдяки його авторитету Україна безкоштовно отримала від Великої Британії полярну станцію Академіка Вернадського (раніше — ім. Фарадея) на Південному полюсі. Нині пан Роланд — голова правління Міжнародного фонду Івана Франка, ініціатор міжнародної премії імені Івана Франка (яку минулого року, до слова, отримав Любомир Гузар).
Про музей-квартиру
Це звичайна київська квартира. Щоправда, у самому центрі, поряд з Оперним театром. Високі стелі, широкі коридори, просторі кімнати. І — відсутність модного чи навіть просто — свіжого ремонту. Так, це не еклектичні хороми януковичів-пшонок. Але змісту у цих стінах значно більше.
Експозиція розміщена у двох кімнатах. На стінах — картини, зокрема — пензля Тараса Франка. Він багато писав ілюстрацій до батькових творів. Створив також портрет самого Івана Яковича. Всі написи на картинах – оригінальні, написані рукою самого автора.
Уздовж стін — стенди з книгами, документами, фотографіями, друкованими роботами, листами. Є також робочий стіл Тараса Івановича і друкарська машинка “Континенталь”. Не оригінальна, але саме така, яку свого часу він замовив у Польщі, про що упорядники музею дізналися з листів Тараса до сестри.
Серед інших експонатів музею — оригінальна фотографія, де молоді Петро і Тарас Франки серед товариства “Сокіл”, фотографія з одруження Тараса і Катерини Франко-Фалькевич. Виставлені також оригінал книжки “Перша українська практична кухня” Ольги Франко, машинопис твору “Вчителька” Анни Франко, який не був опублікований.
Всі меблі, які є у квартирі-музеї — оригінальні, часів Івана і Тараса Франка. Деякі з них привезені Тарасом зі Львова.
Насправді це далеко не всі цікавинки, що є у музеї. Але доторкнутися до історії краще особисто.
Про майбуття
Квартира-музей відкриється для відвідувачів вже наступного тижня. За словами Ігоря Куруса, пускатимуть невеликі групи, оскільки приміщення належить до житлового фонду міста, тому є свої особливості у відвідуванні.
Але на цьому ідеї і активність франкознавців не зупиняються.
“Сподіваємося, що мрія Роланда Тарасовича про те, що в Києві постане Франко в повноформатному пам’ятнику і з великим музеєм — здійсниться”, — висловив сподівання Ігор Курус.
Зазначимо, що квартиру-музей освятив архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків, якому співслужив секретар єпархіального управління протоієрей Андрій Безушко.