П. Франко. Пласт [розвідка]
Цифрова копія першої сторінки автографа. Оригінал зберігається у Центральному державному історичному архіві України м. Львова (ЦДІАК України у Львові, ф. 640, оп. 1, спр. 12, арк. 1-11).
Дата: 12 грудня 1912 р.
Місце: Львів
Матеріал: папір, чорнило
Автограф
Документ – рукописний примірник праці П. Франка «Пласт». Його написано чорним чорнилом на стандартному аркуші писчого паперу (можливо сторінка з зшитку), рукою П. Франка. Текст з авторськими правками, зробленими в період написання.
Повний текст оригіналу вміщений на 11 аркушах. В кінці тексту автором проставлена дата: 12 грудня 1912 р.
1911 р. П. Франко став одним з співзасновників та ідеологів патріотичного військово-спортивного молодіжного гуртка «Пласт» (дослідники припускають, що саме йому належить й ідея назви). Ним були сформовані ідейно-філософські засади руху, розроблена структура організації. Крім того, син Івана Франка є автором низки статей, розвідок, книжок, що вийшли окремими виданнями («Пластові гри і забави», «Як закладати пластові дружини?») у заснованій ним серії «Пластовий книгозбір». Всі ці праці розкривають широкий спектр тем, такі як: формування світоглядних принципів пластунів, виховні чинники, методи організації руху, основні завдання, історію та ін.
Текст на сторінці:
«Від недавнього часу се слово чим раз частіше відбиває ся о вуха нашої суспільности, чим раз частіше можна бачити «тайний» привіт пластунів і веселі гуртки нашої молодежи, як на фериях ходить по цілім краю, беруть ся (далі закреслено: дуже часто – ред.) до всякої праці і часто не жадають за неї иншої винагороди, як нічлігу в стодолі та скромної поживи. Всюди пластуни свобідні, веселі та усміхнені: се їх обовʼязок, котрий переняли від своїх соіменників кубанських козаків-пластунів, що так хоробро, завзято і витревало боронили (далі закреслено: гра – ред.)старих границь власної, та не своєї держави. Щодня пластуни роблять якийсь добрий вчинок, се взяли вони від середньовічного лицарства. За добрий вчинок не сміють брати ніякої винагороди, але вчинок уважається добрим лиш тоді, коли виходить на добро іншим (підкреслено в оригіналі Т. Франком – ред.), отже й рідному краєви. Пластуни мають свій (далі закреслено – простий – ред. ) закон, котрому радо повирують ся: в карности одиниць лежить почуття сили і могутність цілого народа. Добро рідного краю мають пластуни все на оці. Се їх клич: свобідна вітчина! Радо ходять по цілім краю, щоби його добре пізнати…»
Мова документу: українська.
