Леся Українка: спогади

Основним джерелом інформації про Лесю Українку є книга її сестри Ольги Косач-Кривинюк– ​«Леся Українка. Хронологія життя і творчості». 23 роки Ольга  витратила на опрацювання родинного архіву Косачів-Драгоманових, величезної кількості листів, зокрема і самої Лесі Українки. Ольга вберегла цей архів під час сталінських репресій проти її родини у 1930-х роках, а потім вивезла його на Захід через фронти Другої світової війни.

Результатом стала біографічна книга, що вийшла друком у Нью-Йорку аж у 1970 році – через 25 років після смерті Ольги Косач-Кривинюк. Вона померла від хвороби в таборі для переміщених осіб 11 листопада 1945 року в німецькому Авґсбурґу.

Справу із „Хронологією…” завершила наймолодша сестра Лесі Українки Ізидора Косач-Борисова, яка з 1949 року проживала у США.

На початку 60-х, Ізидора Петрівна ініціює збір коштів на видання „Хронології…”, заручившись запевненням управи Української вільної академії наук у США видати цю працю. У своєму листі-зверненні до української громади, передусім до жіночих організацій Сполучених Штатів і Канади, Ізидора Косач-Борисова аргументовано доводить доцільність „видання фундаментальної і об’єктивної біографії Лесі Українки”: „Тут я хочу розповісти про цю працю, яка займає 1172 сторінки машинопису, починається короткою розвідкою про наш рід: з боку батька – Косачів, а з боку мами – Драгоманових. Далі хронологічно подано перебіг життя Лесі від її першого до останнього дня. Увесь матеріал викладено за роками і датами; вислови самої Лесі подаються в більших чи менших цитатах”. І далі Ізидора Петрівна наголошує: «Ольга все життя була близька до Лесі ідейно, тимто її „Хронологія” надзвичайно цінна, бо ніхто не знав Лесі, як вона». Ізидора Косач-Борисова доклала надзвичайно багато зусиль, аби праця її сестри була належно підготовлена до друку. Нарешті у 1970 році Українська вільна академія наук у США видає це унікальне наукове дослідження під назвою „Леся Українка: Хронологія життя і творчости”.

До вашої уваги унікальний запис від 3 грудня 1963 року, коли на конференції у Нью-Йорку з нагоди вшанування 50-х роковин із дня смерті Лесі Українки, її наймолодша сестра Ізидора Косач-Борисова (піддавалася репресіям у СРСР, виїхала на захід), член-кореспондент Української вільної академії наук (УВАН) у США, читає сторінки ще не опублікованої книги Ольги Косач-Кривинюк.


Ми з вдячністю приймаємо ваші теплі слова!
Ваша думка надзвичайно важлива для нас.

Вітаю! Нарешті маємо у Києві музей  Івана Франка і його родини – з чим Вас усіх вітаю! Чудова експозиція, гідна нашого Каменяра. Вражений експонатами,  а автентичні документи – вражають. Щира подяка усім, хто долучився до створення музею. Плідної Вам праці й надалі. А Роландові  Франку – многая літа!

Дмитро
Отримали величезне задоволення, поринувши в домашню атмосферу Франкової  родини. Величезне Вам дякуємо за цей музей. Його неймовірну, неповторну атмосферу хочеться пити великими ковтками. А цікаві факти про Івана  Франка і його дітей захоплюють.
Taisa Lu
Наш колектив захоплений всім що побачив у цьому чудовому музеї. Від усієї душі ми вдячні що у Києві існує такий музейний заклад, де можна пізнати непросту  історію життя Тараса Франка, а також дізнатись про Івана Франка та його родину. Екскурсія  цікава, жива, подекуди навіть дотепна. Наша група різнорідна, але всі залишились задоволені почутим і побаченим. Щиро дякуємо працівникам музею.
Наталія