Іван Франко

Національний геній Іван Франко (27.08.1856—28.05.1916) увійшов до світової історії як видатний поет, прозаїк і драматург, перекладач і літературний критик, публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф та економіст, громадський і політичний діяч. Іван Франко був у числі діячів, що повернули колесо долі, змінивши при тому хід нашої історії. Його внесок у розвиток не лише української, а й світової культури насправді є неоціненним. Він автор майже шести тисяч літературних, публіцистичних і наукових творів; вільно писав українською, польською, німецькою та російською мовами, робив переклади з 19 мов, зокрема східних.

Наблизитися до пізнання феномену видатної особистості – Пророка – могли б допомогти його власні слова з промови, виголошеної на святкуванні 25-літнього ювілею творчої діяльності: «Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді. Перша – то було власне почуття того обов’язку, а друга – то потреба ненаситної праці. Я бачив відмалку, що нашому селянинові ніщо не приходить без важкої праці; пізніше я пізнав, що й нам усім, якщо нації ніщо не прийде задармо, що нам ні від кого ніякої ласки не надіятися. Тільки те, що здобудемо своєю працею, те буде справді наше надбання; і тільки те, що з чужого культурного надбання присвоїмо собі також власною працею, стане нашим добром…»

Іван Франко першим в історії української літератури висловив ідею соборності Української держави. Саме І. Франку належить визначальна роль у духовному об’єднанні Наддніпрянської і Західної України: «Встане славна мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна нероздільна».

Більшу частину життя Іван Якович прожив у Львові, проте життєві обставини тісно поєднали його з Києвом. Саме тут, під час першого приїзду 1885 р., він познайомився з Ольгою Хоружинською. Наступного (1886-го) року вони обвінчалися, таїнство шлюбу проходило у церкві при колегії Павла Галагана. Шлюб Івана Франка та Ольги Хоружинської був освячений народженням чотирьох дітей: Андрія, Тараса, Петра, Анни. Кожен з них, продовжуючи батьківську справу, зробив значний внесок у розвиток національної культури та становлення української держави.

Франко вважав, що любов до свого народу слід виявляти не потоками гучних фраз, а невтомною тихою працею, а кожен українець має виконати свій обов’язок перед Батьківщиною і бути готовим наслідувати приклади найкращих синів українства: «До великого моменту Будь готовий кожний з нас, – Кожен може стать Богданом, Як настане слушний час».

Іван Франко на мапі Європи
Інші музеї Івана Франка
Пам’ятні дати