Родився я 15 нового с[тилю] серпня 1856 в Слободі, присілку с. Нагуєвич, Дрогобицького повіту. Батько мій Яків був доволі заможний селянин і коваль. Мати походила з сусіднього села Ясениці Сільної, з роду дрібної шляхти Кульчицьких. Маючи шість літ, пішов я до тривіальної школи в Ясениці Сільній. Початків читання вчив мене вуйко, селянин Павло Кульчицький. Пробувши два роки в Ясениці (до школи в Нагуєвичах було з нашої Слободи дуже далеко ходити), я перейшов до василіянських шкіл нормальних («німецьких») в Дрогобичі, і то відразу до другої класи. Через усі класи нормальні йшов я першим або другим преміянтом. Та тільки ж зараз в першім році мого побуту в Дрогобичі вмер мій батько (вночі з Великодньої суботи на неділю 1864 р.). Мати моя вийшла заміж за Гриня Гаврилика, котрий став мені другим батьком.
Гімназію кінчив я також в Дрогобичі. Тут особливо вплинув на мене проф. Іван Верхратський, заохочуючи до читання книжок руських і до наук природничих. Від нього (в другій класі гімн[азії] і далі) я перший раз дістав «Русалку Дністровую», львівське видання Шевченка і т. и. Опісля від Щ. Сельського, що ходив кількома роками вище мене, дістав я перші річники «Правди», котрі зробили на мене велике вражіння. В п’ятій класі почав я читати Шекспіра, Шіллера і Гете; велике вражіння зробив на мене також Гомер, для котрого я переборов своє недостаточне знання грецьких початків, яке виніс з ширшої гімназії і котрого кілька книг переклав на нашу мову для вправи. В сьомій і восьмій класі я переклав так само «Антігону» і «Електру» Софокла.
Скінчивши гімназію в 1875 році, я переїхав до Львова на університет і записався на факультет філософічний, а именно на філологію класичну і язик руський. При кінці другого року університетського, в червні 1877 року, мене постигло велике лихо: мене арештовано на підставі підозріння о таємне товариство, продержано в слідстві звиш 7 місяців і засуджено на шестинедільний арешт. Се, однак, не перешкодило мені опісля скінчити університет, особливо лекції д-ра Охоровича з психології, антропології і історії філософії живо мене зайняли. Слухав я також через один курс лекцій проф. Білінського з економії суспільної.
В р. 1880 поїхав я в гостину до д. Кирила Геника в Коломийський повіт, але там мене оп’ять арештовано на підставі підозріння о агітацію нелегальну. По трьох місяцях, однако ж, слідство не виказало за мною ніякої провини, але староство коломийське веліло відставити мене примусово на місце уродження і заборонило являтися коли-небудь в повіті Коломийськім. З невеличкими перервами пробув я на селі до початку 1883 року.
По смерті В. Барвінського працював я якийсь час в «Ділі». В тім часі запросив мене д. В. Федорович до Вікна і поручив мені написати біографію його батька Івана Федоровича. Праця та занимає мене від кількох літ і дала мені можність познакомитися докладно з історією Галичини, особливо в 1830-х і 40-х роках. В 1883 і 1884 р. працював я при «Зорі», котру редагував 1886. В 1887 вступив я до редакції «Kurjera Lwowsk’ого».
Писательство моє почалося дуже вчасно. Ще в третій нормальній клясі (т. є. в р. 1865) зачав я списувати казки, котрі дуже гарно вміли розказувати деякі мої шкільні товариші. Будучи в третій і четвертій клясі гімназіальній, зачав я списувати пісні народні. По кількох літах у мене їх зібралося звиш 800. В тім же часі, а особливо в вищій гімназії, я напсував багато паперу, пишучи драми, поезії, перекладаючи всяку всячину (Письмо Святе, Гомера, Софокла, «Нібелунгів», рукопис Короледвірський і т. и.).
Перші мої вірші друкувалися в «Друзі» 1874 року. В рр. 1885 і 1886 надрукував я в тій часописі першу свою більшу повість «Петрії і Довбущуки», писану під живими впливами не стільки традицій народних, скільки Е.-А. Гофмана і Е. Сю. В р. 1876 видав я осібною книжечкою збірник своїх віршів «Баляди і розкази».
В тім же році під впливом белетристики великоруської, особливо Льва Толстого і Тургенева, а також Ем. Золя зачав я писати ряд дрібних ескізів і новел («галицьких образків»), в котрих задумав, не в’яжучися згори ніяким планом, змалювати життя галицького народу у всіх його верствах і проявах в міру того, як досвід життя введе мене в стичність з різними типами і моментами того життя. Так повстало ще в 1876 році п’ять образків, з котрих тільки два («Лесишина челядь» і «Два приятелі») надруковані були в «Дністрянці».
В тім же дусі розпочав я 1877 р. ряд очерків під загальним заголовком «Борислав»; з них три надруковані були в «Друзі» 1877, четвертий, «Boa constrictor», розпочатий в тім самім році, скінчений був 1878 і надрукований в «Громадськім друзі», «Дзвоні» й «Молоті», що видався разом з М. Павликом.
Дальші образки з життя як простого народу, так і інтелігенції руської друковалися в «Громадськім друзі» («Патріотичні пориви»), в польськім журналі «Tydzień», 1878 («Ruteńcy», три образки), в «Дрібній бібліотеці» («На дні»), «Світ» («Добрий заробок»), календарі «Просвіти» («Історія моєї січкарні», «Ліси і пасовиська», «Сам собі винен»), «Правді», 1879 («Оловець»), «Ділі» («Грицева шкільна наука», «Цигани», «Пироги з черницями»), «Слов’янськім альманаху» («Микитичів дуб»), «Зорі», «Prawdzie», «Kraju», «Kurjerze Lwowskim», «Ruchu», «Przeglądzie społecznym», «Ватрі», «Kurjerze Warszawskim» і в «Русько-українській бібліотеці» Олесницького.
Примітки
Вперше надруковано у вид.: Возняк М. С. Матеріали до життєпису Франка (3 додатком двох недрукованих його біографій) // За сто літ. – 1927. – Кн. 1. – С. 170 – 172. Назву дав публікатор. Передруковано у вид.: Франко I. Твори: У 20 т. – К., 1955, т. 1, с. 22 – 24.
Цю автобіографію написано до 1890 р.; переписано рукою дружини Франка, Ольги Федорівни. Призначалась О. Огоновському для написання його «Історії літератури руської». М. Возник знайшов список цього життєпису І. Франка між паперами О. Огоновського в архіві товариства «Просвіта». Список (рукою О. Ф. Франко) зберігається: ІЛШ, ф. 3, № 178.
Подається за автографом.
Родився… в Слободі, присілку с Нагуєвич… – І. Франко народився 25 серпня (дату хрестин 27 серпня записано офіційно як день народження) 1856 р. з присілку Слобода, що належав до села Нагуєвичі (з 1952 р. до 1991 р. – село Івана Франка), тепер Дрогобицького району Львівської області,
Батько мій Яків… – Яків Іванович Франко (1802 – 1865).
Мати… з роду дрібної шляхти Кульчицьких. – Марія Кульчицька (1835 – 1872) походила з села Ясениця Сільна, що межувало з Нагуєвичами, належала до того прошарку селян, котрих як вказано у церковних метричних книгах села, в офіційних документах називали «nobilis» (дворяни), самі себе Кульчицькі відносили до шляхти загродової, іронічно їх ще називали шляхтою ходачковою. Шлюб Марії Кульчицької з Яковом Франком відбувся 7 серпня 1855 р., а через рік у них з’явився первісток Іван.
