10 цитат Івана Франка про кохання

Інтимна лірика Івана Франка це окремий Всесвіт. Тричі йому являлася любов,  “тричі в руці від раю ключ держала”, і тричі Франко втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі “невтишиму тоску”, засипали зів’ялим листям сподівання: “замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла”.

У одному із листів до Агаталгела Кримського від 8 серпня 1898 року Франко писав: ” Майже всі писання пливуть з особистих імпульсів… усі вони напоєні, так сказати, кров’ю мого серця, моїми особистими враженнями і інтересами, усі вони… є частками моєї біографії… Значний вплив на моє життя, а, значить, також на мою літературу мали зносити мої з жіноцтвом. Ще в гімназії я влюбився був у дочку одного руського попа, Ольгу Рошкевич”…

Ольга Рошкевич – перше трагічне кохання. Вона так і не стала його дружиною, тому що після арешту Івана Франка, батько видав її заміж за іншого. Після Ольги у Івана Франка було декілька захоплень, зокрема, поетеса Юлія Шнайдер ( Уляна Кравченко), вчителька, письменниця, громадська діячка Климентина Попович, народна вчителька Ольга Білинська та громадська діячка, письменниця Анна Павлик (сестра Михайла Павлика).

Явилась друга – гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.

Так писав Іван Франко про своє друге справжнє кохання – Юзефу Дзвонковську. Це вона його загадкова дама з маками у волоссі та горда княгиня, яка відмовила йому. Юзефа прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. В останньому вірші, написаному вже після її смерті, він напише: «Вона умерла! — Ні, це я умер».

Третє безмежне, але нерозділене кохання – шляхтянка польського походження Целіна Зиґмунтовська.

За що, красавице, я так тебе люблю,
Що серце треплеться в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Целіна відверто говорила, що Франко їй не подобається, бо вона була в захваті від брюнетів, а він був рудий. Таке нерозділене кохання гнітило Івана Франка багато років: ”Я не тебе люблю, о, ні, люблю я власну мрію!”

Остання жінка у житті Івана Франка, його дружина – Ольга Хоружинська. Про їхній шлюб говорили, що це  уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України.

Вона зірок не діставала з неба,
Долала мовчки галицький узвіз.
Молила тихо, щоб велось, як треба,
Опліч з Франком впрягалася у віз…

Дивовижна жінка, яка віддавала себе до останку, щоб величне слово Франка доходило до народу, вірна дружина, добра порадниця, любляча мати й активна учасниця суспільного життя. Їй належить почесне місце серед жіноцтва того часу, а її страдницьке життя заслуговує не осудження, а співчуття. Шлюб Івана Франка та Ольги Хоружинської був освячений народженням чотирьох дітей: Андрія, Тараса, Петра, Анни. Ольга була люблячою, доброю і турботливою матір’ю. Антоніна Трегубова писала: «Вона поклала в основу свого життя дати йому [Франку] оточення, сім’ю, де б він знаходив і фізичний, і моральний спокій; з дітей своїх викохала йому помічників, робітників та бесідників».

У цій статті ми зібрали добірку кращих висловів Івана Франка про любов і кохання.


Ми з вдячністю приймаємо ваші теплі слова!
Ваша думка надзвичайно важлива для нас.

Вітаю! Нарешті маємо у Києві музей  Івана Франка і його родини – з чим Вас усіх вітаю! Чудова експозиція, гідна нашого Каменяра. Вражений експонатами,  а автентичні документи – вражають. Щира подяка усім, хто долучився до створення музею. Плідної Вам праці й надалі. А Роландові  Франку – многая літа!

Дмитро
Отримали величезне задоволення, поринувши в домашню атмосферу Франкової  родини. Величезне Вам дякуємо за цей музей. Його неймовірну, неповторну атмосферу хочеться пити великими ковтками. А цікаві факти про Івана  Франка і його дітей захоплюють.
Taisa Lu
Наш колектив захоплений всім що побачив у цьому чудовому музеї. Від усієї душі ми вдячні що у Києві існує такий музейний заклад, де можна пізнати непросту  історію життя Тараса Франка, а також дізнатись про Івана Франка та його родину. Екскурсія  цікава, жива, подекуди навіть дотепна. Наша група різнорідна, але всі залишились задоволені почутим і побаченим. Щиро дякуємо працівникам музею.
Наталія